За будь-яких життєвих обставин важливо залишатися вірним собі і своїм мріям. Це мотивує й додає сил для досягнення мети й реалізації планів і задумів. Особливо, якщо є палке бажання. Це стає запорукою вдалої діяльності. Олександр Кружильний, студент факультету української філології та журналістики, на власному прикладі доводить, що навчання – це чудова нагода реалізувати не лише свої знання, але й творчі здібності.

Ким ти мріяв стати в дитинстві?

Спочатку мріяв працювати дитячим лікарем. Але я боюся крові, тому зрозумів, що ця професія не для мене. Батьки хотіли, щоб я був юристом, але мені цей напрям не до вподоби. Коли почав ходити на танці, вирішив стати хореографом або співаком. У результаті трапилося так, що навчаюся на філолога.

Справді, це дуже цікава ситуація. Чим ти керувався під час вибору майбутньої професії?

Коли прийшов час визначатися з професією, зважав на те, що я найкраще знаю. Саме тому вирішив вступати на факультет української філології. Вважаю, що спів і танці – це більшою мірою, ніж робота.

Тоді поговоримо про твої вподобання. Коли ти розпочав займатися танцями?

Ого, це було давно (посміхається). З дитячого садочка до сьомого класу я навчався хореографії народних танців. Після цього приблизно два роки ходив на хіп-хоп. І тепер продовжую танцювати хіп-хоп уже в університеті.

Ти вирішив не залишати улюблену справу. Зараз ти керівник танцювального колективу «Broadway». Розкажи, будь ласка, про те, як виникла ідея його створення?

На старостаті нам сказали, що до святкування тижня факультету української філології та журналістики потрібно підготувати номери для концерту, Ми вирішили придумати щось цікаве, адже наша група креативна і творча, тому запропонував своїм одногрупникам поставити танець. Після першого виступу мої однокурсники запропонували створити танцювальний гурток. Спочатку не був у цьому певен. Хвилювався, чи вдасться це зробити. Потім, набравшись сміливості, запропонував цю ідею Громик Ларисі Іванівні, заступникові декана з виховної та профорієнтаційної роботи. Вона сказала, що це було б чудово.

Чому ваш колектив називається «Broadway»?

Не можу дати однозначної відповіді. Це сталося якось спонтанно. Я дуже довго думав, хотілося, щоб назва була оригінальною. Шукав щось цікаве в Інтернеті. Ось так натрапив на це слово. Вирішив, чому б ні? Думаю, що це не остаточна назва. У процесі нашої діяльності все ще може змінитися.

Як ти проводив набір учасників до танцювального колективу?

Я зробив оголошення про те, що в актовій залі центрального корпусу відбудеться зустріч-обговорення щодо діяльності танцювальної студії «Broadway». Запросив усіх охочих, не було жодних обмежень. Зараз у нашому колективі 11 осіб. Заняття проходять щопонеділка і щосереди о 18:00.

Поділися секретами творчої лабораторії створення танцю.

Це дуже цікавий процес. Спочатку я підбираю музику відповідно до моїх вподобань. Для цього мені потрібно її декілька разів прослухати. Потім одягаю навушники й починаю танцювати, щоб “вловити” ритм. Унаслідок цього підбираю певні рухи. Щоб нічого не забути, записую все на відео. Іноді трапляється так, що знаходжу іншу пісню, яку можна чудово поєднати вже з готовими напрацюваннями. Саме так виходить мікс.

У якому форматі у вас проходять репетиції ?

Спочатку ми розминаємося. Далі я показую свої напрацювання, тобто вмикаю музику і демонструю рухи. Тоді ми обговорюємо, чи цікаво з цим працювати. Я завжди враховую думку кожного. Якщо всі погоджуються, то ми розпочинаємо далі придумувати рухи для створення повноцінного танцю.

Ти тренер танцювального колективу, тобто його лідер і наставник. Розкажи про свої вимоги до танцюристів.

У мене на першому місці – дисципліна. Це запорука вдалої роботи. Я не люблю, коли запізнюються. Якщо таке трапляється, то мене обов’язково треба про це попередити. Це гурток, який постійно функціонує, і ми повинні відповідально ставитися до виконання своїх доручень. Коли розпочинаємо вивчати танець, то всі мають стояти перед дзеркалом. Я показую рух і коментую, наприклад, із якою швидкістю його потрібно робити. Кожний має стежити за собою. Якщо комусь щось не вдається, то ми відшліфовуємо цей рух доти, поки він буде майстерно виконаний.

Окрім занять хіп-хопом, ти ще танцюєш вальс. У рамках проведення тижня факультету української філології та журналістики на факультетському балі ти разом зі своєю партнеркою Анастасією Корнійздобули перемогу й отримали титул «Король і Королева балу». Як ви готувалися до цієї події?

Перша репетиція у нас була в гуртожитку. Ставити танець нам допомагала Лариса Пікуля, студентка нашого факультету. Спочатку потрібно було обрати музику. Вона запропонувала нам можливі варіанти. Але ми, запальні і драйвові, незважаючи на те, що мали танцювати  вальс, не хотіли спокійної музики, тому обрали саундтрек із фільму «Гра престолів». Не все було просто. У нас іноді виникали труднощі із відтворенням деяких рухів, але ми не зупинялися. Головне, що у нас все вийшло. І дуже радію цьому.

Що ти робиш перед виступом, щоб вдало увійти в образ і максимально реалізувати все задумане?

Перед виступом я глибоко вдихаю, видихаю і йду на сцену з думкою, що все буде добре. Важливо бути впевненим у собі. До речі, я помітив, що ніколи не потрібно думати про рухи, адже це “послаблює” твою уважність. Варто увійти в образ, забувши про всі проблеми.

Які в тебе є захоплення, окрім танців?

Я дуже люблю співати. Все розпочалося ще зі школи. У мене навіть була своя група – тріо «Демони» (неофіційна назва нашого колективу). Ми називали себе саме так, тому що нам подобалося співати пісню «Демони» гурту «Один в каное». Ще я захоплююся фотографією. Немає якихось обмежень. Якщо я побачив щось цікаве, то беру до рук фотоапарат і негайно ловлю мить.

Ти поєднуєш навчання і творчість. Це все забирає багато часу та енергії. Як вдається відновити сили для подальшої активної діяльності?

Все дуже просто: треба виспатися. Обов’язково потрібно добре харчуватися, дотримуватися правильного режиму дня, щоб потім раціонально використати свій час і “ресурси”.

Ірина Хижа, студентка 3 курсу

факультету української філології та журналістики