У межах проведення тижня факультету української філології і журналістики відбулася дискусійна платформа «Десять мовних заповідей Івана Огієнка». Організатори заходу – Олег Рарицький, керівник центру огієнкознавства та Людмила Марчук, завідувач кафедри української мови.В обговоренні питань дискусійної платформи взяли участь усі охочі. Увагу було зосереджено не тільки на актуальності мовного питання, яке останнім часом хвилює суспільство, а й на тлумаченні поняття «рідна мова» науковцями, Іваном Огієнком і безпосередньо пересічними українцями. Кожна Огієнкова заповідь глибока за змістом і відображає сутність української мови як виразника ментальності нашого народу, а саме:
- Мова – то серце народу: гине мова – гине народ.
- Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить свій народ.
- Літературна мова – то головний двигун культури народу.
- Уживання в літературі говіркових мов сильно шкодить культурному об’єднанню нації.
- Народ, що не створив собі соборної літературної мови, не може зватися нацією.
- Для одного народу мусить бути тільки одна літературна мова й вимова, тільки один правопис.
- Головний обов’язок кожного свідомого громадянина – працювати для збільшення культури своєї літературної мови.
- Стан літературної мови – ступінь розвитку народу.
- Як про зрілість окремої особи, так і про зрілість цілого народу судять найперше з культури його літературної мови.
- Кожний свідомий громадянин має дбати, щоб навіть у найменшій оселі працював «Гурток плекання рідної мови».
Свій погляд на мовні заповіді виклала Єлизавета Баєва, котра створила десять ілюстрацій до Огієнкових заповідей. Із ними можна ознайомитися в кабінеті української мови (ауд 408). Юна художниця розповіла про витоки натхнення й клопіткий процес роботи, що тривав упродовж року.
Цікавими й пізнавальними були доповіді студентів І-го курсу магістратури (Ukr1-M18 групи), Лілії Мамчур, Ірини Цімерман, Софії Мосендз, Катерини Підлісної, Тетяни Рибалки, Сніжани Довбні, Ольги Попкової, Галини Грудко та Юлії Юшко. Доповідачі у своїх повідомленнях розкрили багатогранну діяльність Івана Огієнка, котрий за своє життя написав близько півтори тисячі праць, частина яких знаходиться в центрі огієнкознавства нашого вишу.У дискусії брали активну участь як студенти, так і викладачі. Кожен мав змогу висловити свою думку, навести цікаві приклади із різних життєвих ситуацій, які стосувалися проблем мовного питання.
Марина Ковальчук, студентка 4 курсу
факультету української філології та журналістики