У серпні, під час перебування здобувачів та викладачів ННІ української філології та журналістики в Польщі в межах проєкту «Школа відкритого розуму», Тетяна Боров’як охоче доєдналась до організації вечора української культури, презентувавши там себе як випускницю Університету Огієнка та продемонструвавши справжній вибух української енергії, яка підкорює серця не тільки в Польщі, а в усьому світі. Зокрема, на вечорі Тетяна Боров’як (Тернюк) звернулась до всіх присутніх із вітально-презентаційним відео, у якому розповіла про свою діяльність у Польщі, спрямовану на привернення уваги до українського мистецтва, фольклору, пісенного слова й не тільки. Тетяна має сім’ю в Польщі, працює за педагогічною спеціальністю, популяризує українську мову, пісню, культуру загалом. Уже тепер випускниця Огієнкового університету має свою надуспішну лялькову майстерню, а також онлайновий магазин на Etsy, із якого продає українські мотанки в різні куточки світу. Про Тетяну активно знімають сюжети на польському телебаченні, де вона стала справжньою зіркою. Не могли залишитись осторонь історії її успіху й ми, тож охоче поспілкувались і ділимось тим, що вдалось дізнатись.

Тетяна Боров’як – випускниця факультету української філології та журналістики 2012 року, напрям підготовки «Гуманітарні науки. Українська мова і література. Англійська мова», кваліфікація – спеціаліст, учитель української мови та літератури, зарубіжної літератури, англійської мови.

Що спонукало Вас обрати навчально-науковий інститут української філології та журналістики (тоді – факультет української філології та журналістики) Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка?

Я обрала факультет української філології та журналістики, тому що вважаю, що мовники – це професія доброго майбутнього.  Можна здобути різні додаткові кваліфікації, але мова – це фундамент.  

Розкажіть, будь ласка, про свої студентські роки. Чим запам’яталися роки навчання на факультеті? Кого із викладачів згадуєте? Згадуючи студентські роки, за чим жалкуєте? Спілкуєтеся зі своїми одногрупниками? Вони працюють за фахом?

Я зустріла красивих, просучасних, правдивих і мудрих викладачів нашого університету та дуже креативну молодь із місією в серці. Я вдячна кожному, кого зустріла на своєму університетському шляху!

Роки навчання запам’яталися цікавістю й активністю. Щиро дякую кожному викладачеві за любов і поклади науки в нас. Особливо вдячна Починок Л. І., Марчук Л.М., викладачеві фольклористики Тетяні Василівні, Ладиняк Н.Б. і Фрасинюк Н.І, Коваленко Н.Д. та Маркітантову Ю.М… Саме ці викладачі дали мені віру в себе й неоціненні знання.

Завжди спілкуємося і підтримаємо одна одну в хвилини щастя й тяжкі хвилини з дівчатами-одногрупницями. Це Расевич Любов, Данилюк Тетяна, Маковецька Альона. Дякую саме їм за те, що були зі мною в хвилини зльоту й падіння.  Це безцінно.  Я далеко. Але я близько…

Училася дуже посередньо… Я не була найкращою на потоці, але в мені було завжди щось креативне та інше… Мала дуже тяжкі ситуації в приватному житті (поправилася на 60 кілограмів – виклик; далі більше, бо я примудрилась позичити 10 000 тисяч доларів, аби бути бізнес-леді), однак дівчата з групи і викладачі, яким могла довіритись і щодо особистих гризот, завжди вірили в мене… А що може бути кращим?

Де Ви зараз працюєте? Розкажіть про свою діяльність у Польщі.

Після закінчення навчання в університеті я працювала в санаторії «Лісова пісня». Потім на канікули їхала до своєї мами в Італію й ось на польському кордоні зустріла хлопця. Він поляк. За два місяці я вийшла за нього заміж. Зараз у нас двоє діток.

У Польщі я закінчила університет і тепер працюю вихователем у садочку.  Створила свою авторську методику проведення навчально-розвиткових занять для діток.  У співпраці з батьками діток я найкраща. Із 01.10.2024 р. знову продовжу здобувати освіту вже тут, у Польщі, буду підвищувати кваліфікацію. Ніколи не пізно, а навчання впродовж життя неабияк у тренді. Окрім роботи в дитячому садку, я ще навчаю танців, до того ж успішно практикую як байкотерапевтка та арттерапевтка.

Як виникла ідея створювати  ляльки-мотанки?

Мене виховали бабуся з дідусем.  Колись я отримала в подарунок від бабусі мотанку і, звичайно, вона мене навчила, як мотати ляльки.  Удень я працюю вчителем, а вночі мотаю ляльки. Маю виставки своїх авторських ляльок і ляльок-мотанок у трьох музеях світу. Індивідуальні замовлення станом на тепер уже розписані аж до квітня 2025 року. Мої ляльки – моя душа, яка змінює життя людей.

Що Вам допомагає в роботі? У чому черпаєте сили, натхнення? Які цікаві проєкти виконували? Чи маєте час на відпочинок?

Моє гасло – коли, як не зараз? Хто, як не я? Не відкладай життя на потім, завжди буде щось для відмовки…

Я слухаю багато авдіокниг. Останніх 4 роки я вивчаю астрологію, працюю з енергіями та вивчаю таро. Мене цікавить, чому та як.

У чому секрет Вашого успіху? Які плани на майбутнє?

Мої плани на наступні 10 років:

• відкрити власний садочок із городом, домашніми тваринами та авторською кухнею;
• я геніально воджу авто, хочу ще навчитися водити автобус;
• опанувати гру на весільному барабані;
• відкрити додатково ще 5 персональних виставок ляльок (про них уже було знято на телебаченні в Польщі 3 фільми 2024 року);
• я схудла на 60 кг і хочу завжди підтримувати себе в тонусі;
• мій чоловік захоплюється фотографією: хочу об’їхати з ним Африку в сімейному фототурі;

А ще маю бажання, яке лине з серця до Вас! Моє сердечне бажання, аби в кожному селі були колективи з бабусь і дідусів, які співають наші пісні своєю душею… на весіллі, народинах та інших святах.

Дайте поради студентам університету та абітурієнтам: як правильно планувати свій час, ставити мету, визначати пріоритети?

Дорогі студенти, мої поради для вас:

• Так, ходіть до розважальних клубів.
• Дружіть, не знаєте – питайте. Не знаєте, як запитати? Почніть з «Добрий день…»
• Помилятися, падати – це теж нормально.
• Кожна і кожен повинен мати водійські права. Без жодних «ні». Це нормально й дає відчуття особистих «крил»
• Будьте кращі не від «Іринки» – треба бути кращими від учорашнього «я».

Які Ваші побажання alma–mater?

Моєму університету бажаю розквіту й іти завжди в доброму напрямку. Дякую, що в моєму Кам’янець-Поліському університеті імені Івана Огієнка добро студентів і якість знань на першому місці.  Я обрала цей університет і кожного запрошую!